1. Вітання та домовленості (10–15 хв)

Створіть теплу та невимушену атмосферу. Поясніть, що ця сесія присвячена пошуку сили та внутрішньої стійкості, а не обговоренню проблем чи травматичного досвіду.

Запропонуйте групі прості домовленості:

– участь у поширенні особистого досвіду завжди є добровільною;
– кожна людина є експертом або експерткою власної історії;
– правильних чи неправильних відповідей не існує;
– метафори допомагають говорити про складні речі м’яко та безпечно.

За бажанням проведіть коротку розігрівальну вправу (без глибоких практик заземлення на цьому етапі).

Можливі варіанти:

– «Дві правди й одна брехня»;
– «Вітер віє на тих, хто...»;
– «Обмін фактами» (учасники отримують наліпки з літерами свого імені та можуть зібрати власне ім’я лише через обмін після короткого особистого представлення або факту про себе).

2. Міні-вступ: ресурси та «проблиски» (5–10 хв)

Запропонуйте таку метафору:

«Коли навколо відбувається багато змін, нам потрібне щось, що допомагає залишатися стійкими. Це може бути ресурс, “проблиск” (glimmer) або якір — спогад, звичка, цінність, людина чи мрія, які підтримують нас.»

Наведіть 2–3 прості приклади:

– «Мій ресурс — запах бабусиного супу.»
– «Мій “проблиск” — пісня, яку я наспівую, коли хвилююся.»
– «Мій якір — моя мрія стати лікарем або лікаркою.»

Пояснення має бути коротким і конкретним.

3. Основна вправа: «Що я знаю?» (20–25 хв)

Запропонуйте учасникам таке завдання:

«Створіть список, малюнок або колаж із того, що ви знаєте про себе та своє життя — того, що здається вам справжнім, стійким або внутрішньо сильним.»

Можна запропонувати допоміжні запитання (учасники обирають лише ті, що їм відгукуються):

– Що я знаю, що в мене добре виходить?
– Хто допомагає мені почуватися в безпеці чи відчувати підтримку?
– Що залишилося незмінним, навіть коли багато чого змінилося?
– Що допомагає мені заспокоїтися або зберігати надію?
– Якій частині себе я довіряю?

Учасники можуть обрати будь-який формат:

– письмовий список «Що я знаю»;
– малюнок або символічне зображення (дерево, дім, карта, якір тощо).

Заохочуйте використання метафор. Наголошуйте, що важлива не досконалість, а зміст. Писати можна будь-якою мовою.

4. Рефлексія через сторітелінг (20–25 хв)

Запропонуйте кожному обрати один зі своїх ресурсів і перетворити його на коротку історію або роздум.

Можливі запитання:

– Як цей ресурс став важливим для мене?
– Якби він був людиною, що б він мені сказав?
– Якби він був символом, як би він мене захищав?

Можливі початки речень:

– «Коли все здавалося невизначеним, я тримався / трималася за...»
– «Коли я відчував(-ла), що загубився(-лася), я згадував(-ла)...»

Учасники можуть писати, малювати або поєднувати обидва формати.

5. Коло ділення (за бажанням, 10–15 хв)

Запросіть охочих поділитися результатами.

Це може бути:

– одне речення;
– один образ чи символ;
– лише назва свого ресурсу;
– анонімне розміщення роботи на стіні для спільного перегляду.

Підкресліть різноманіття досвідів:

«У кожного й кожної з нас є свої якорі та джерела опори — і всі вони мають значення.»

6. Завершення та інтеграція (5–10 хв)

Запропонуйте учасникам поміркувати над такими запитаннями:

– Що нового ви сьогодні відкрили про себе?
– Як вам було зосереджуватися на тому, що є стійким усередині вас?
– Що ви хотіли б запам’ятати після цієї зустрічі?

На завершення можна провести короткий ритуал:

– зробити один спільний глибокий вдих і видих;
– залишитися на хвилину в тиші;
– подякувати собі та групі за участь.