Управління стресом і розвиток внутрішньої стабільності
Тема: Стійкість
Емоційна інтенсивність: НИЗЬКА
Формат: Допоміжна вправа
Важливі коментарі: Цю вправу можна використовувати як підготовку або продовження емоційно інтенсивних заходів. Не пов'язана з темою, але може використовуватися як підтримка.
Джерело / Автор: Адаптовано Open Dialogue Foundation
Тема
Резильєнтність
Також дотично до тем
Влада та інституції, ментальне здоров’я та всі інші теми
Мета (навчальний фокус):
Підтримати учасників і учасниць у розпізнаванні власних реакцій на стрес та практикуванні простих технік саморегуляції для відновлення відчуття стабільності та контролю.
Цільова група
Молодь (14–18 років) / молоді дорослі (18–30 років)
Розмір групи
6–20 учасників та учасниць
Тривалість
20–45 хвилин (гнучко)
Необхідні матеріали:
Папір, ручки, стільці або килимки (за бажанням)
Покроковий опис проведення:
Прибуття та заземлення (5 хв)
Запропонуйте учасникам і учасницям зручно сісти та зробити кілька повільних вдохів та видихів.
Усвідомлення тіла (10 хв)
Скеруйте увагу на тілесні відчуття (де саме в тілі відчувається стрес).
Можна використати малювання або практику тихого спостереження — ділитися результатами не обов’язково.
Прості техніки саморегуляції (10–15 хв)
Практикуйте 1–2 прості техніки (дихання, заземлення, усвідомлення через органи чуття).
Робота в парах або рефлексія (за бажанням) (5–10 хв)
Зосередьте увагу на тому, що допомагає, а не на самому стресі.
Очікувані результати (для учасників та учасниць):
– Краще усвідомлення сигналів тіла
– Доступ до простих стратегій заспокоєння
– Відчуття більшої стабільності та саморегуляції
Травмоінформована примітка:
– Уникайте надмірної уваги до «мапування стресу» або детального аналізу стресових переживань
– Участь і готовність ділитися є добровільними
– Робіть акцент на тілесних відчуттях і внутрішніх ресурсах, а не на причинах стресу
Адаптація (контекст / вік):
Вправу можна використовувати до або після емоційно інтенсивних активностей.
Для молодших груп варто скоротити час рефлексії та зберігати більш ігровий формат вправ.
Рекомендації для фасилітаторів і фасилітаторок:
Подавайте стрес як індивідуальний і нормальний досвід. Уникайте оцінювання чи порівняння. Робіть акцент на виборі, комфортному темпі та нормалізації різних реакцій.
Що варто врахувати перед впровадженням:
На основі попередніх впроваджень важливо зазначити, що малювання не працювало добре з представниками більш маргіналізованих спільнот. Сам процес малювання створював більше стресу — «Я не маю таланту» — ніж полегшення. Переконайтеся, що адаптуєте методи до групи, з якою працюєте, оскільки не всі підходи підходять усім.
Техніки дихання спочатку сприймалися скептично, але зрештою виявилися дуже корисним інструментом — учасники були раді отримати новий засіб для управління стресом. Під час впроваджень важливо зазначити, що дихальна вправа не спрацювала з більш зрілими чоловіками (20+) із закарпатської ромської спільноти. Ця вправа була для них скоріше джерелом розчарування і створювала більше стресу, ніж полегшення. На відміну від жінок, для яких вона спрацювала добре.