Заземлення та самозаспокоєння

Тема: Стійкість

Емоційна інтенсивність: НИЗЬКА

Формат: Допоміжна вправа

Джерело / Автор: Техніка «Метелик» (Butterfly Hug) — Artigas & Jarero (2014), адаптована відповідно до принципів травмоінформованої фасилітації

Тема

Стійкість

Також дотично до тем

Резильєнтність, ментальне здоров’я, емоційна саморегуляція, спільнота та інклюзія

Мета (навчальний фокус)

Запропонувати учасникам і учасницям м’яку, добровільну практику самозаспокоєння, яка може підтримати заземлення, емоційну саморегуляцію та відчуття безпеки наприкінці сесії або після емоційно насичених активностей.

Цільова група

Молодь (14–18 років) / молоді дорослі (18–35 років)

Розмір групи

Будь-який (індивідуальний або груповий формат)

Тривалість

5–10 хвилин

Необхідні матеріали

Не потрібні (рекомендовано тихий простір)

Покроковий опис проведення:

Пояснення та згода (1–2 хв)

Поясніть, що це добровільна практика заземлення. Учасники й учасниці можуть долучитися, адаптувати вправу під себе або просто спостерігати.

Рухи для самозаспокоєння (3–5 хв)

Запропонуйте учасникам і учасницям м’яко схрестити руки на грудях або покласти руки в будь-яке комфортне положення.

Поступово проведіть через повільне поперемінне постукування або легкий тиск руками в поєднанні з природним диханням.

Наголошуйте на комфорті та власних відчуттях, а не на «правильному» виконанні техніки.

Заземлення уваги (2–3 хв)

Запросіть учасників і учасниць звернути увагу на фізичні відчуття (стопи на підлозі, контакт із кріслом, дихання).

Уникайте візуалізацій або заглиблення в емоційні переживання.

Завершення (1–2 хв)

М’яко поверніть групу до спільного простору, залишивши короткий момент тиші або запропонувавши просте словесне завершення за бажанням.

Очікувані результати (для учасників та учасниць):

– Посилення відчуття спокою або стабільності
– Ознайомлення з простою практикою самозаспокоєння
– Відчуття підтримки без тиску ділитися особистим

Травмоінформована примітка:

– Ця вправа є добровільною та може не підходити всім
– Уникайте нав’язування певного ритму дихання або фокусування на емоціях
– Учасники й учасниці можуть у будь-який момент зупинити або змінити вправу під себе
– Обмін особистим досвідом чи рефлексія не є обов’язковими

Адаптація (контекст / вік):

Вправу можна використовувати як індивідуальну практику або як групову активність.

Для молодших учасників та учасниць варто робити інструкції коротшими та більш ігровими.

Для дорослих груп важливо підкреслити, що самозаспокоєння може мати різні форми й не обмежується лише цією вправою.

Рекомендації для фасилітаторів і фасилітаторок:

Подавайте цю практику як одну з можливих опцій, а не як універсальне рішення. Нормалізуйте те, що різні люди регулюють свій стан по-різному. Завжди ставте згоду та свободу вибору на перше місце.