1. Відкриття та створення рамки безпеки (20 хв)

Фасилітаторка або фасилітатор пояснює мету воркшопу:

«Ми зібралися не для того, щоб порівнювати біль чи визначати, кому було важче. Ми тут, щоб зрозуміти, як зустрічаються різні життєві шляхи, культури та історії, і як ми можемо підтримувати одне одного сьогодні».

Озвучте ключові домовленості:

• участь є добровільною;

• ніхто не зобов’язаний ділитися особистим або травматичним досвідом;

• ми говоримо від власного імені («я-повідомлення»);

• уникаємо стереотипів і узагальнень.

Коротке коло знайомства:

Ім’я + одна цінність, яка є важливою для мене сьогодні.

2. Формування різноманітних груп (5 хв)

Учасниць та учасників об’єднують у навмисно змішані групи, щоб у кожній були люди з різним культурним походженням, мовним середовищем, гендерною ідентичністю та життєвим досвідом.

Кожна група обирає прості ролі:

• відповідальна особа за час;

• відповідальна особа за нотатки;

• відповідальна особа за добробут групи (стежить за груповою динамікою та за потреби звертається до правил безпечного простору у разі виникнення напруження чи конфлікту).

3. Спільна лінія часу: життя, культура, переміщення (основний блок) (30 хв)

Кожна група створює спільну часову лінію на великому аркуші паперу.

Учасницям та учасникам пропонується додати по одному елементу, обираючи з таких підказок:

• культурна традиція або цінність;

• момент змін або життєвого переходу;

• місце, яке вплинуло на мене;

• момент втрати, турботи або прояву стійкості (без необхідності ділитися деталями).

Правила:

• один елемент на кожну підказку;

• лише короткі пояснення;

• не ставимо під сумнів і не виправляємо досвід інших;

• слухання важливіше за обговорення.

Рефлексія в малих групах:

• Що є спільним у наших історіях?

• Що відрізняється, але залишається однаково важливим?

• Які цінності повторюються знову і знову?

4. Галерея та пошук закономірностей (15 хв)

Групи переглядають часові лінії інших команд.

Учасниці та учасники залишають стікери з коментарями:

• «Це мені відгукується»

• «Це допомогло мені дізнатися щось нове»

На цьому етапі обговорення не проводиться — лише спостереження та помічання.

5. Спільне осмислення (15–30 хв)

Фасилітаторка або фасилітатор проводить загальногрупову рефлексію:

• Які закономірності ми помітили?

• Де поруч існують біль і сила?

• Які цінності допомагають нам відчувати зв’язок попри відмінності?

Цей етап замінює блок про «історії успіху» та натомість зосереджується на пошуку спільних сенсів.

6. Мапа культурних мостів (15 хв)

Повернувшись до своїх груп, учасниці та учасники обговорюють запитання:

«З огляду на те, що ми тепер знаємо одне про одного, як ми можемо будувати мости підтримки та взаєморозуміння між людьми з різним досвідом?»

Групи створюють просту візуальну карту за допомогою стікерів.

Категорії:

• дії;

• ставлення;

• маленькі практики турботи;

• маленькі практики інклюзії.

Для кожної категорії варто додати щонайменше один приклад.

7. Планування спільних дій (10 хв)

Кожна група пропонує одну реалістичну спільну ініціативу, наприклад:

• міжкультурну систему взаємної підтримки;

• діалогове коло;

• спільний культурний захід;

• творчий громадський арт-проєкт або стіну спільноти.

Наголосіть, що немає потреби «рятувати світ» — важливі невеликі й реалістичні кроки.

8. Завершальна рефлексія та вихід із ролей (10 хв)

Запропонуйте кожній учасниці та кожному учаснику завершити одне або обидва речення:

• «Я забираю із собою…»

• «Одна цінність, яку я хочу більше практикувати, — це…»

Відповіді можуть бути усними або письмовими.

• Якщо групі потрібне додаткове заземлення, запросіть усіх встати та легко потрясти кистями рук, руками й ногами, ніби відпускаючи залишкову напругу чи емоції. Запропонуйте зробити кілька повільних вдихів і видихів, повертаючи увагу до теперішнього моменту.