Рольова гра для розвитку інклюзії та розуміння різних перспектив
Тема: Спільнота та інклюзія
Емоційна інтенсивність: СЕРЕДНЯ
Формат: Основна вправа
Джерело / Автор: Адаптовано на основі практик партисипативної рольової гри та освіти для інклюзії.
Тема
Спільнота та інклюзія
Також дотично до тем
Влада та інституції, міжкультурний діалог, демократична участь
Мета (навчальний фокус)
Підтримати учасників і учасниць у розумінні різних соціальних перспектив, розпізнаванні механізмів виключення та практикуванні інклюзивної комунікації й реагування у спільнотах та інституційних контекстах.
Застереження: Ця вправа є емоційно інтенсивною та має проводитися лише досвідченими фасилітаторами й фасилітаторками. У разі сумнівів рекомендується утриматися від її проведення. Важливо заздалегідь домовитися про правила емоційної безпеки, забезпечити добровільність участі та передбачити практики виходу з ролі (de-roling).
Цільова група
Молодь (14–18 років) / молоді дорослі (18–35 років)
Основна аудиторія:
Представники та представниці приймаючих громад, освітяни, молодіжні працівники й працівниці, волонтери та волонтерки, працівники інституцій або сервісних служб.
Використання з українською молоддю, яка перебуває за кордоном через війну та отримала тимчасовий захист, а також з внутрішньо переміщеними особами: Лише за умови ретельної адаптації та за умови, що учасники й учасниці не виконують ролі, надто схожі на власний життєвий досвід.
Розмір групи
6–20 учасників та учасниць
Тривалість
60–90 хвилин
Необхідні матеріали
Надруковані картки з ролями або короткими описами ситуацій, фліпчарт або дошка, маркери, таймер.
Покроковий опис проведення:
1. Вступ та створення безпечного простору (20–30 хв)
Поясніть мету рольової гри: дослідження влади, інклюзії, виключення та емпатії через навчання, засноване на безпосередньому досвіді.
Спільно визначте правила групи щодо емоційної безпеки, взаємної поваги, добровільної участі, права вийти з ролі та недопущення стереотипізації.
Наголосіть, що сценарій буде створюватися разом із групою, а не пропонуватиметься у готовому вигляді. Це допоможе зробити процес більш змістовним і релевантним для учасників та учасниць.
2. Спільне створення сценарію (15–20 хв)
Під час роботи з темами ролей, інклюзії та системних викликів важливо, щоб сценарії були не лише реалістичними, а й особисто значущими для учасників та учасниць. Надто директивний підхід може створювати дистанцію або навіть спротив.
Запросіть учасників і учасниць поділитися реальними ситуаціями (власними або тими, які вони спостерігали), пов’язаними з виключенням, упередженнями чи структурними бар’єрами.
(Важливо стежити за тим, щоб цей процес не призводив до ретравматизації.)
Проведіть коротке спільне визначення пріоритетів і оберіть 1–2 ситуації, які група вважає найбільш актуальними та водночас достатньо безпечними для опрацювання.
Допоможіть сформулювати ситуацію чітко, зберігаючи увагу до емоційної безпеки.
3. Розподіл ролей та підготовка (10–15 хв)
Після визначення сценарію роздайте або створіть разом із групою описи ролей чи запросіть добровольців і доброволиць взяти на себе різні ролі.
Заохочуйте учасників і учасниць подумати про мотивацію персонажа, його становище та емоційний стан.
Нагадайте про важливість розмежування між власною особистістю та роллю.
4. Проведення рольової гри (10–15 хв)
Дозвольте сцені розгортатися без втручання, щоб природним чином проявилися взаємодії та динаміка.
За бажанням можна зупинити сцену в момент найбільшої напруги та запропонувати іншим учасникам і учасницям увійти в роль і змінити перебіг подій (елемент Форум-театру).
5. Вихід із ролей. Обговорення та рефлексія (20–30 хв)
Насамперед забезпечте якісний вихід із ролей за допомогою стабілізаційних практик. Дайте можливість першими вийти з ролі тим, хто почувався найбільш дискомфортно, а потім усім іншим.
Запропонуйте групі поміркувати над такими запитаннями:
Що ви помітили щодо влади та комунікації?
Які моделі поведінки сприяли інклюзії, а які — виключенню?
Що вас здивувало?
Як це пов’язано з вашим реальним досвідом?
Створіть простір як для емоційного осмислення, так і для критичного аналізу.
За потреби можна використати картки Dixit як допоміжний інструмент для рефлексії.
6. Перенесення у реальне життя (10–15 хв)
Запросіть учасників і учасниць назвати одну конкретну дію, яку вони можуть здійснити у своїй спільноті, організації або стосунках для підтримки інклюзії.
За бажанням можна розробити невеликий план дій або ідею спільної ініціативи.
7. Позитивне завершення
Завершіть процес короткою вправою, яка допоможе учасникам і учасницям залишити заняття з відчуттям ресурсу та внутрішньої опори.
Наприклад, запросіть усіх підвестися та м’яко потрясти кистями рук, руками й ногами, відпускаючи залишкову напругу або емоції після рольової гри.
Заохотьте зробити кілька глибоких вдихів і видихів, дозволяючи собі поступово відпустити інтенсивність переживань.
Приблизно через 30 секунд попросіть групу зупинитися, зробити три повільні глибокі вдохи та подумати про одну позитивну думку або усвідомлення, яке вони хотіли б забрати із собою після цього досвіду.
Приклади сценаріїв (якщо група не пропонує власних)
Доступ до послуг:
Людина з міграційним досвідом звертається до державної установи по допомогу, але не має доступу до перекладу.
Освітній контекст:
Працівник або працівниця закладу освіти стикається з неясними процедурами зарахування дитини, яка була змушена покинути місце проживання через кризу чи війну.
Громадський простір:
У парку виникає конфлікт через використання різних мов, а присутні поруч люди не знають, як відреагувати.
Очікувані результати (для учасників та учасниць):
– Підвищення усвідомлення системних і міжособистісних проявів виключення
– Посилення емпатії через проживання різних перспектив
– Розвиток навичок інклюзивної комунікації
– Зміцнення здатності конструктивно реагувати на виклики, пов’язані з різноманіттям
Травмоінформована примітка:
– Уникайте призначення ролей, які відтворюють особистий травматичний досвід або досвід вимушеного переміщення учасників та учасниць
– Рівень залучення та емоційної інтенсивності завжди має залишатися гнучким і контрольованим самими учасниками та учасницями
– Мета вправи полягає у навчанні та посиленні спроможності діяти, а не у відтворенні досвіду заподіяної шкоди
– Фасилітатори й фасилітаторки мають активно стежити за емоційною безпекою під час обговорення
Адаптація (контекст / вік):
Для української молоді, яка перебуває за кордоном через війну та отримала тимчасовий захист, а також для внутрішньо переміщених осіб, рекомендується використовувати вигадані або нейтральні ролі та зосереджуватися на посиленні суб’єктності й можливостей для дії, а не на вразливості.
Для фахівців, фахівчинь та представників приймаючих громад сценарії можуть бути більш наближеними до реальних інституційних ситуацій.
Рекомендації для фасилітаторів і фасилітаторок:
Зосереджуйте увагу на системах і поведінкових моделях, а не на пошуку винних.
Уникайте відтворення або закріплення стереотипів під час створення сценаріїв.
Завжди надавайте перевагу рефлексії та осмисленню досвіду над якістю виконання ролей чи театральністю.