Зворотне планування в молодіжній роботі
Зворотне планування (Backward Design) передбачає, що методи та вправи обираються в останню чергу, а не в першу.
Залежно від контексту одна й та сама вправа може виконувати роль:
основної активності;
підтримувального елементу;
або бути зовсім недоречною.
The planning process includes the following steps:
Аналіз контексту
Перед розробкою заняття фасилітаторкам і фасилітаторам варто дослідити:
соціальний, політичний та емоційний контекст, у якому живуть учасниці та учасники;
чи має група досвід переживання травматичних подій, втрати, вимушеного переміщення або дискримінації;
які теми наразі можуть бути ресурсними, а які — чутливими чи потенційно тригерними;
у яких умовах відбуватиметься робота групи (школа, молодіжний центр, громадський простір, онлайн-формат, прихисток тощо).
Контекст визначає межі того, що є можливим і доречним.
Аналіз цільової групи
Наступним кроком є розуміння особливостей самої групи:
вік та життєвий етап учасниць та учасників;
рівень довіри всередині групи;
попередній досвід участі в подібних процесах;
мотивацію, очікування та можливі побоювання;
культурне, мовне та соціальне різноманіття групи.
Жодна група не є «чистим аркушем» — кожна людина приходить зі своїм життєвим досвідом.
Визначення мети та меж процесу
Спираючись на проведений аналіз, фасилітаторки та фасилітатори визначають:
мету процесу — як бажані зміни чи результати навчання, а не просто перелік тем;
межі процесу — чим цей процес не є (наприклад, психотерапією, сповіддю, дебатами чи збором особистих історій).
Чітко окреслені межі сприяють психологічній безпеці та допомагають учасницям і учасникам краще орієнтуватися в процесі.
Добір формату, методів та вправ
Лише після проходження попередніх етапів фасилітаторки та фасилітатори обирають:
формат роботи (дискусія, воркшоп, мистецько-орієнтований процес, коло рефлексії тощо);
методи;
конкретні вправи.